Ст 286 ч1 кку

05.09.2018 Выкл. Автор admin

Уголовный кодекс Украины
Статья 286. Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицами, управляющими транспортными средствами

1. Нарушение правил безопасности дорожного движения или эксплуатации транспорта лицом, управляющим транспортным средством, повлекшее средней тяжести телесное повреждение, —

наказывается штрафом от двухсот до пятисот необлагаемых минимумов доходов граждан или исправительными работами на срок до двух лет, или арестом на срок до шести месяцев, или ограничением свободы на срок до трех лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет или без такового.

2. Те же деяния, если они повлекли смерть потерпевшего или причинили тяжелое телесное повреждение, —

наказываются лишением свободы на срок от трех до восьми лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет или без такового.

3. Деяния, предусмотренные частью первой настоящей статьи, если они повлекли гибель нескольких лиц, —

наказываются лишением свободы на срок от пяти до десяти лет с лишением права управлять транспортными средствами на срок до трех лет.

Примечание. Под транспортными средствами в настоящей статье и статьях 287, 289 и 290 следует понимать все виды автомобилей, тракторы и другие самоходные машины, трамваи и троллейбусы, а также мотоциклы и другие механические транспортные средства.

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Коментар до статті 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху

або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспорт-, ним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,-

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

2 Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого

3 Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років

Примітка Під транспортними засобами в цій етапі та статтях 287 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини,

трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби

1 Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст 286, а його додатковим обовязковим об’єктом — життя і здоров’я особи

2 Транспортними засобами, в зв’язку з керуванням якими настає відповідальність за ст. 286 (а також які є ознакою складів злочинів, передбачених ст ст. 287, 289, 290), виступають транспортні

засоби: 1) які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об’ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування; 3> підлягають періодичному державному технічному огляду; 4) підлягають обов’язковому страхуванню цивільної відповідальності.

3. Об’єктивна сторона злочину включає такі обов’язкові ознаки:

1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у; 1) вчиненні дій, які заборонені правилами (проїзд на забороняючий сигнал світлофора, експлуатація автомобіля з певними технічними несправностями тощо); 2) невиконанні дій, які особа може і зобов’язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки чи приписів дорожних знаків, неправильне користування зовнішніми світловими приладами). Про поняття водіння і експлуатації машин див. коментар до ст. 415.

Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов’язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів — правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів. Такі правила встановлені у законах та інших нормативно-правових актах, насамперед Правилах дорожнього руху.

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху, тобто в процесі пересування транспортних засобів. Тому не охоплюється ст. 286 заподіяння шкоди під час ремонту транспортних засобів чи в ході виконання ними певних спеціальних (не транспортних) операцій (наприклад, під час переміщення ґрунту бульдо зером, збирання врожаю самохідним комбайном).

Кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження. Про поняття середньої тяжкості тілесного ушкодження див. коментар до ст. 122. Заподіяння в результаті порушення правил безпеки дорожнього руху легких тілесних ушкоджень виключає застосування ст286,

Причинний зв’язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286.

Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 286 наслідків.

4. Суб’єкт злочину спеціальний. Це осудна особа, яка досягла 16-річного віку і керує транспортним засобом. Особою, яка керує транспортним засобом, вважаються: водій; інструктор, який керує навчальним водінням; службова особа, яка дає водію обов’язкові для виконання вказівки. При цьому не мають значення наявність

чи відсутність в особи права володіння чи користування цим транспортним засобом, посвідчення на право управління транспортним засобом.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною. При умисному ставленні до наслідків вчинене кваліфікується за статтями Особливої частини КК, що передбачають відповідні умисні злочини.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення в результаті порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту: 1) смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком потерпілим (ч. 2 ст. 286). Якщо під час дорожньої події заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, то скоєне кваліфікується за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид ушкоджень; 2) загибелі кількох осіб (ч. З ст. 286), За ч. З ст. 286 порушення правил безпеки руху й експлуатації транспорту кваліфікується тоді, коли смерть кількох осіб була результатом однієї дорожньої події. Дві чи більше подій, в результаті кожної з яких настала смерть однієї особи, не можна оцінювати як наслідок — загибель кількох осіб.

Закон України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993р. Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994р. Закон України «Про автомобільний транспорт в ід 5 квітня 200 ї р. Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ №1094 від ЗІ грудня1993р.

Правила експлуатації трамвая та тролейбуса. Затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №103 від 10 грудня 1996р.

Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України. Затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №22від 18 листопада 1997р.

СУДОВА ПРАКТИКА

персональний сайт судді Таращанського районного суду Київської області Зінкіна Володимира Івановича

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

ВИСНОВКИ ВСУ

ВСУ відмовив адвокату, рішення судів про винність залишив без змін

З огляду на обставини, встановлені судом, які свідчать про створення ОСОБА_1 унаслідок порушення вимог ПДР небезпечної дорожньої обстановки й аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху, а отже і про наявність в його діях безпосереднього причинного зв’язку з наслідками, немає підстав стверджувати, що ухвала суду касаційної інстанції не відповідає висновку Суду щодо застосування норми статті 286 КК.

Можливо затвердження угоди про примирення у справах за ч.1 ст. 286 КК

  1. У цьому зв’язку Суд підкреслює, що з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (2012 року), засада диспозитивності розширила свій вплив на значну категорію кримінальних проваджень і, насамперед, на кримінальні провадження щодо злочинів невеликої тяжкості (стаття 474 цього Кодексу), серед яких виділяється кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 286 КК, – так званий двооб’єктний злочин. Така зміна вектора державної політики, на думку Суду, має підняти на новий рівень і практику реалізації приватних інтересів у кримінальному судочинстві.
  2. Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.
  3. Значно більшою мірою диспозитивність властива тим нормам кримінально-процесуального закону, які вимагають узгоджених сторонами і судом рішень. Законодавець зобов’язує суд у таких випадках віддавати перевагу узгодженим сторонами рішень і ухвалити їх своїм рішенням.

Так, ініціювання та укладення угоди про примирення не підконтрольне прокурору, на відміну від угоди про визнання винуватості.

Тому навряд чи існують достатньо обгруновані підстави, як стверджує у заяві прокурор, обмежувати дію принципу диспозитивності у цій конкретній категорії справ.

якщо обидва водія порушували ПДР

Висновок: У випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв’язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з’ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 3 квітня 2013 року об 11 год. 30 хв. на перехресті вул. Арсентьєва та вул. Короленка у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, керуючи автомобілем ІНФОРМАЦІЯ_2, на порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) негайно не вжив заходів щодо зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки, внаслідок чого здійснив зіткнення з мопедом «Мустанг» з робочим об’ємом двигуна 49,9 см 3 , під керуванням ОСОБА_2.1, який, знаходячись на цьому ж перехресті, спочатку зупинив мопед, а потім відновив свій рух та виїхав на проїжджу частину вул. Арсентьєва, виконуючи маневр повороту ліворуч. В результаті дорожньо-транспортної події ОСОБА_2.1 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого перелому нижньої третини малогомілкової кістки, внутрішньої щиколотки і заднього краю лівої великогомілкової кістки.

Це питання уже висвітлювалося Верховним Судом України при перегляді судових рішень. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2014 року у справі Рослякова В.В. зазначено, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їхніх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв’язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з’ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку (справа № 5-18кс14).

На таку особливість у правозастосуванні орієнтує і Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови роз’яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з’ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.

Всупереч такої правової позиції Верховного Суду України суд касаційної інстанції не звернув уваги на те, що судами нижчих інстанцій не оцінено наявні в матеріалах провадження дані про порушення ОСОБА_2.1 вимог ПДР, які перебувають у причинному зв’язку з суспільно небезпечними наслідками, не досліджено їх характер, не з’ясовано, чи міг це передбачити ОСОБА_1 і прорахувати дії потерпілого.

якщо другий водій вимушено порушив ПДР через грубе порушення ПДР першим водієм

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 3 грудня 2003 року о 20 годині під час керування автомобілем «Фольксваген Пассат» на 48 кілометрі автодороги «Луганськ – КПП Червона Таловка» побачив як попереду із правого узбіччя маневрує автомобіль «Опель Вектра» та пересікає дорогу різко вліво, не вжив заходів для зниження швидкості, що передбачено пунктом 12.3 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), змістився на зустрічну смугу та зіткнувся з автомобілем, яким керував ОСОБА_5 без дотримання вимог пункту 10.1 ПДР. Внаслідок зіткнення потерпілий ОСОБА_5 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

На обґрунтування своїх вимог заявники послались на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2012 року, якою суд касаційної інстанції скасував вирок районного суду та ухвалу апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2, а кримінальну справу закрив за відсутністю в її діях складу злочину. Заявники зазначають, що у рішенні, наданому для порівняння, причиною настання суспільно небезпечних наслідків суд касаційної інстанції визнав порушення правил дорожнього руху, які допустила ОСОБА_3, подібних до тих, які допустив потерпілий ОСОБА_5, а саме: пункту 10.1 ПДР, яким установлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв’язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з’ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.

Зіставлення фактичних обставин вчинення суспільно небезпечних діянь, встановлених судами і наведених в оспореному та наданому для порівняння рішеннях, свідчать про те, що ДТП сталися за участі двох водіїв транспортних засобів. Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у таких випадках особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв.

Український юридичний портал

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило по­терпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або за­подіяли тяжке тілесне ушкодження, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спри­чинили загибель кількох осіб, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні маши­ни, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

1. В умовах технічного прогресу розвиваються всі види механічного транспорту, збільшується потужність та швидкість руху транспортних за­собів. Крім позитивних змін у роботі транспорту, це породжує і негативні явища. Більш реальною стає можливість настання тяжких наслідків — заги­бель чи травмування людей, знищення чи пошкодження транспортних за­собів, вантажів та ін. Важливою умовою безпечної роботи всіх видів ме­ханічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Серед усіх транспортних злочинів це посягання є найбільш поширеним, у зв’язку з чим кримінально-правові заходи бороть­би з цим злочином набувають особливої актуальності.

2. У примітці до цієї статті перераховані транспортні засоби, на яких мо­же бути вчинений цей злочин. До них належать всі види автомобілів, трак­тори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

3. Серед автомобілів є вантажні і легкові, машини спеціального призна­чення — санітарні, пожежні, спортивні, автокрани, навантажувачі, вишки, поливальні, а також автобуси. Трактори — це самохідні колісні машини та на гусеничному ходу, призначені для перевезення вантажів, а також вико­нання різноманітних робіт — сільськогосподарських, будівельних, лісових тощо. Інші самохідні машини призначені для будівельних, дорожніх, сільськогосподарських та інших робіт — грейдер, комбайн, бульдозер, кран, екскаватор тощо. Трамваї і тролейбуси (пасажирські, вантажні, колієукла­дальні, ремонтні, спеціального обслуговування) належать до міського елек­тротранспорту, рух яких здійснюється відповідно до Правил дорожнього ру­ху. Мотоцикли і моторолери (дорожні, спортивні, спеціального призначен­ня) можуть бути з боковим причепом та без нього. Вони повинні мати дви­гун з робочим обсягом 50 куб. см і більше. Сюди також слід зарахувати мо­токоляски й інші транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Інші механічні транспортні засоби, які приводяться в рух за допомогою двигуна, — це різного роду всюдиходи, аеросани, амфібії то­що, крім мопедів, тобто двоколісних транспортних засобів, які мають двигун з робочим обсягом до 50 куб. см.

4. Об’єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

5. Діяння (дія чи бездіяльність) полягає в порушенні правил безпеки ру­ху й експлуатації транспорту. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Тому при вирішенні питання про притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею потрібно звертатись до нормативних актів, які регламентують порядок дорожнього руху та експлуатації механічного транспорту. Основ­ним нормативним актом у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є «Правила дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 13. Крім того, важливе значення має За­кон України «Про дорожній рух», який було прийнято ЗО червня 1993 р. (ВВР. — 1993. — №31). При визначенні характеру порушення правил без­пеки руху необхідно встановлювати, яку статтю чи пункт Правил поруши­ла особа, що керувала транспортним засобом. На це звертає увагу Пленум Верховного Суду України у відповідних постановах, присвячених справам про автотранспортні злочини.

6. Порушення правил безпеки руху може виявлятися в перевищенні швидкості, порушенні правил обгону, об’їзду перешкод, проїзду перехресть, правил користування світловими приладами, буксирування, а також їзди з причепом, проїзді на заборонений знак чи сигнал світлофора тощо.

7. Порушення правил експлуатації може полягати в недотриманні водієм технічних умов експлуатації, порушенні порядку перевезення паса­жирів, неправильному завантаженні, укладанні і закріпленні вантажів, експлуатації технічно несправних транспортних засобів тощо. Загальні ви­моги до технічного стану транспортних засобів викладені в розділі 31 «Правил дорожнього руху». Крім того, на автотранспорті України затвер­джені «Правила технічної експлуатації рухомого складу автотранспорту» (К.: Техніка, 1972). За статтею 286 КК кваліфікуються лише такі порушен­ня правил експлуатації, які пов’язані з безпекою руху транспортних за­собів. Тому не можуть кваліфікуватися за цією статтею порушення правил експлуатації, не пов’язаних із безпекою руху. Це, наприклад, порушення термінів технічного обслуговування транспортних засобів або недотриман­ня вимог при застосуванні видів пально-мастильних та інших матеріалів тощо. Порушення вимог законодавства про охорону праці, а також пору­шення правил безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних, сільськогосподарських, будівельних та інших робіт, не підпадає під ознаки ст. 268 КК.

8. Слід розрізняти транспортні засоби, які призначені тільки для переве­зення вантажів і пасажирів, від інших самохідних машин (трактори, комбай­ни, бульдозери, грейдери тощо). Перші завжди рухаються згідно з «Правила­ми дорожнього руху». Інші самохідні машини можуть використовуватися для перевезення вантажів, а також для виконання різних робіт (сільськогоспо­дарських, дорожніх, будівельних та ін.). Якщо такі машини перебувають у ро­бочому стані, їхній рух здійснюється відповідно до «Правил дорожнього ру­ху». Виконання такими машинами інших робіт у процесі руху регламен­тується іншими правилами та інструкціями, порушення яких за певних умов може кваліфікуватися за іншими статтями Кримінального кодексу.

9. Відповідальність за порушення правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів настає незалежно від місця, де було допущено пору­шення (магістраль, шосе, вулиця, залізничний переїзд, двір, поле, територія підприємства тощо)

10. Другою ознакою об’єктивної сторони є суспільне небезпечні наслідки. Відповідальність за ст. 286 КК диференційована залежно від тяжкості наслідків, які настали. В частині 1 наслідками є середньої тяжкості тілесні ушкодження, в ч. 2 — тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого, в ч. З — загибель кількох осіб.

11. Інколи порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту викликає наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК. У таких ви­падках скоєне кваліфікується лише за тією частиною статті, яка передбачає відповідальність за більш тяжкі наслідки. За реальної сукупності злочинів, коли мали місце два і більше самостійних не пов’язаних між собою пору­шень, які викликали самостійні наслідки, відповідальність настає за су­купністю злочинів. Якщо особа двічі порушила і в різний час правила і в кожному з цих випадків загинула людина, то скоєне повинно кваліфікува­тись за ч. 2 ст. 286 КК. Якщо ж смерть двох і більше осіб є наслідком тієї самої транспортної пригоди, тобто одного або пов’язаних між собою кількох порушень правил, то відповідальність настає за ч. З ст. 286 КК.

12. Причинний зв’язок між діянням і наслідками, що настали, є обов’яз­ковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину. Для встановлення при­чинного зв’язку важливе значення має характер порушення. Інколи до таких порушень зараховують: керування транспортним засобом у нетверезому стані, з непрацюючим спідометром, відсутність у водія посвідчення на право керування транспортним засобом певної категорії та ін. Зазначені порушен­ня не можуть бути причиною тяжких наслідків. Причиною тяжких наслідків можуть бути лише такі порушення, які створюють реальну можливість на­стання наслідків. Це такий стан технічної системи транспорту в конкретній дорожній обстановці, який при подальшому розвитку подій і процесів пере­творюється в дійсність, тобто спричиняє суспільне небезпечні наслідки.

13. Певні труднощі виникають, якщо кілька причин породжують одні наслідки. Це можуть бути: неправильна поведінка інших учасників дорож­нього руху, особливі погодні умови, недоліки дорожнього покриття, не­задовільний технічний стан транспортного засобу тощо. У таких випадках призначаються експертизи, які допомагають встановити причинний зв’язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і суспіль­не небезпечними наслідками.

14. У тих випадках, коли наслідки перебувають у причинному зв’язку з порушеннями, які допустили два або більше водіїв, то всі вони притягають­ся до кримінальної відповідальності.

15. Суб’єктивна сторона цього злочину, визначається складністю об’єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причин­ним зв’язком між ними. У зв’язку з цим психічне ставлення особи слід виз­начати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. Щодо наслідків вина особи може бути тільки необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). В цілому цей злочин визнається необережним.

16. Якщо буде встановлено, що спричинення смерті або тілесних ушкод­жень охоплювалось умислом водія, то скоєне повинне кваліфікуватися як умисний злочин проти життя та здоров’я людини.

17. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку та керує транспортним засобом. Під час навчальної їзди в автомобілях з подвійним управлінням суб’єктом злочину є інструктор, який здійснює навчання кур­санта і знаходиться рядом з водієм. При притягненні до кримінальної відпо­відальності не має значення наявність або відсутність у водія права на управління транспортним засобом, є водій працівником транспортного під­приємства чи власником транспортного засобу тощо. На кваліфікацію також не впливає, чи має водій навички, досвід управління транспортним засобом певної категорії або в особливих умовах тощо.

18. Не підлягають кримінальній відповідальності особи, які підбурювали водія до порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів, якщо це викликало наслідки, передбачені ст. 286 КК. Такі особи, не­залежно від умисного характеру дій, не є співучасниками цього злочину, то­му що він є необережним, а співучасть в таких злочинах не може мати місця.

19. На практиці інколи виникає питання про відповідальність хворих водіїв, які через це не забезпечили безпеки руху. Це питання повинне вирішуватись на загальних підставах. Якщо водій знає про наявність у ньо­го певної хвороби, яка може стати причиною тяжких наслідків, то він пови­нен нести відповідальність за цією статтею на загальних підставах.

Так, під час керування автобусом у водія стався епілептичний припадок, в ре­зультаті якого він знепритомнів, що призвело до загибелі трьох осіб. Суд не пого­дився з твердженням захисника, що водій не може бути притягнутий до криміна­льної відповідальності, оскільки був під час транспортної пригоди в стані неосуд­ності і не міг відвернути суспільне небезпечних наслідків. Було встановлено, що водій знав про наявність у нього хвороби, яка може викликати непритомність під час руху транспортного засобу і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків, тому був притягнений до кримінальної відповідальності. (Бюлетень Вер­ховного Суду СРСР. — 1971. — № 4. — С. 6). Проте відповідальність не настає у випадках, коли водій не знає про наявність у нього такої хвороби, яка під час ру­ху транспортного засобу може викликати непритомність і він не зможе відвернути настання тяжких наслідків. У таких випадках відсутня вина водія, який не перед­бачав можливості настання суспільне небезпечних наслідків, не повинен був і не міг їх передбачити.

20. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту інколи поєднане із вчиненням інших посягань, що має кваліфікуватися за су­купністю злочинів.

Так, водій вантажної машини М. із помсти вирішив позбавити життя працівни­ка міліції К., який помітив, що водій спрямував на нього автомобіль, і почав утіка­ти, перебігаючи з однієї сторони вулиці на іншу. На перехресті автомобіль наздо­гнав потерпілого і спричинив йому смертельні ушкодження. Одночасно була ство­рена аварійна ситуація на перехресті. Для того щоб уникнути зіткнення, водій зустрічної автомашини різко загальмував і повернув вліво, внаслідок чого були спричинені тяжкі наслідки. Водія М. було притягнуто до кримінальної відповідаль­ності за умисне вбивство і порушення правил безпеки руху та експлуатації транс­порту.

21. Практика свідчить, що при порушенні правил безпеки руху та експлу­атації транспорту водій часто залишає місце події і не надає допомоги осо­бам, які перебувають у небезпечному для життя стані. Внаслідок цього ство­рюється загроза настання смерті або інших тяжких наслідків. У багатьох ви­падках надання допомоги травмованим особам відвертає настання смерті, зменшує тяжкість наслідків.

22. Залишення в небезпеці в таких випадках повинне інкримінуватися в вину водію автомобіля, який причетний до аварії. Якщо транспортна подія сталася внаслідок порушення правил безпеки руху і експлуатації транспор­ту, то відповідальність настає і за злочин, передбачений ст. 286 КК. Якщо порушення правил не було, то відповідальність настає лише за ст. 135 КК.

23. За сукупністю злочинів, передбачених статтями 286 і 289 КК, потрібно кваліфікувати діяння особи, яка незаконно заволоділа транспорт­ним засобом і при управлінні ним допустила порушення правил безпеки до­рожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому зазначені у ст. 286 КК наслідки.

ЯК МІНІМІЗУВАТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТ. 286 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ

Кримінальний кодекс України у ч. 1 ст. 286 передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Таким чином, мінімальним видом і розміром покарання за ст.286 ч. 1 КК України при заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень є штраф від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів (від 3400 грн. до 8500 грн.). У підсумку, за дане правопорушення санкція статті 286 ККУ передбачає два покарання для правопорушника: основне (від штрафу до обмеження волі) – обов’язкове, та додаткове — позбавлення права керування транспортним засобом — на вибір суду.

При цьому кримінальна відповідальність за ст. 286 настає за умови заподіяння наслідків у вигляді шкоди здоров’ю, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Фабула представленої нижче справи є яскравим показником того, що спеціалісти компанії «АвтоАдвокат» можуть на правовому рівні мінімізувати відповідальність за вчинене правопорушення.

ОГЛЯДОВА ФАБУЛА ПО СПРАВІ:

Водій «П», керуючи технічно справним транспортним засобом, грубо порушив ПДР, а саме вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

— п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»,

та при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню та погодну обстановку, та не впоравшись із керуванням допустив зіткнення з іншим автомобілем, у зв’язку з чим, водію цього автомобіля були заподіяні травми середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров’я, що було встановлено згідно з висновком судово-медичної експертизи.

За кваліфікованою допомогою адвокатів та експертів компанії «АвтоАдвокат» була розроблена стратегія захисту водія автомобіля «П».

По-перше, була повністю відшкодована матеріальна шкода потерпілій особі – витрати на лікування та проведену операцію, — частково за рахунок страхової компанії відповідно до страхового полісу винуватця ДТП, та частково за рахунок коштів водія. Після чого постраждала в ДТП особа не мала жодних претензій до водія автомобіля.

По-друге, допитаний під час судового розгляду особа «П» повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся та пояснив, що, керуючи автомобілем під час руху не врахував дорожню та погодну обстановку (наявність дощу та туману), та не впоравшись із керуванням, допустив зіткнення з іншим автомобілем, що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

До суду біли надані відповідні докази вищевказаних обставин, адже при визначенні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.

При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, у відповідності до вимог ст. 66 Кримінального кодексу України визнаються:

1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;

2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;

2 1 ) надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину;

3) вчинення злочину неповнолітнім;

4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин;

6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;

7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

Дії обвинуваченого особа «П» суд кваліфікував за ч. 1ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченого особа «П» згідно зі ст.66 КК України, суд визнав його щире каяття у вчиненому злочині та добровільне відшкодування завданих збитків постраждалому внаслідок ДТП.

Суд зазначив у вироку, що він вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити обвинуваченому у скоєні ДТП покарання у межах, установлених у санкції статті особливої частини КК України у вигляді обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

За допомогою АвтоАдвоката суд вирішив можливим на підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з випробовуванням та встановив іспитовий строк 1 рік, при цьому суд вирішив не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, за умови належної поведінки обвинуваченого протягом іспитового строку — один рік після постановлення вироку, до нього не буде застосовано ніякого покарання.